Слов'янська кераміка – витоки розвитку

Слов'янськ - місто кераміків. А все через природну щедрість – у Слов'янському і сусідньому з ним Добропільському районах Донецької області знаходяться родовища глин, які використовуються в якості сировини у виробництві фарфору, фаянсу, керамічної плитки, цегли та інших виробів.

 

В наші дні в Україні та за її межами широко відомий слов'янський завод «ZEUS CERAMICA», який виготовляє керамограніт високої якості, використовуючи в якості одного з компонентів сировини місцеву глину.

Проте далеко не всім відомо, що слава слов'янської глини ще на початку XIX століття привабила засновників одного з європейських виробників керамічної плитки «Opoczno».

 

А тепер все по порядку...

 

У 1883 році в м. Опочно Родомської губернії (Польща) Ян Дзевульський, Йозеф і Владислав Лянге засновують акціонерне товариство «Дзевульський і брати Лянге».

Підприємство мало 18 обпалювальних печей і виробляло червону цеглу.

Пізніше компанія розширила свої потужності і почала виготовляти теракотові керамічні плитки для укладання підлоги.

 

У 1895 році завдяки тому, що царський уряд надавав пільги і підтримку для залучення іноземного капіталу, «Дзевульський і Лянге» засновують завод по виробництву підлогової плитки в м. Слов'янськ Харківської губернії (зараз Донецька обл.).

Величезну роль у виборі місця для будівництва заводу зіграла наявність залізничного сполучення і велика кількість родовищ білої глини.

 

Про якість плитки, що виготовлялась із слов'янської сировини, говорять багаточисельні винагороди, а також випробування продукції, проведені інститутом зв’язків при царі Олександрі I в 1901 році, що показали високу стійкість плитки «Дзевульський і Лянге» до стирання і дії кислот.

 

У 1911 році керамічна плитка «Дзевульський і Лянге» використовувалась при оздобленні Бессарабського ринку в Києві.

 

Пізніше плитку з фірмовим клеймом підприємства, шестикінечною зіркою з буквою «О» (Опочно) або «С» (Слов'янськ), знаходили в багатьох будинках і установах, побудованих в ті роки, наприклад, в Медичній академії Санкт-Петербурга.

 

До 1914 року на підприємстві випускалося 400 тисяч квадратних метрів плитки на суму 1 мільйон рублів на рік.

Склади продукції підприємства були відкриті у Києві, Москві, Одесі, Полтаві і Єкатеринославі (зараз Дніпропетровськ).

На підприємстві у Слов'янську працювало в середньому 500 робітників.

В період Першої світової війни підприємство «Дзевульський і Лянге» в Опочно не працювало через сильні ушкодження. Їхній завод у Слов'янську продовжував працювати, але був перепрофільований на оборонні потреби.

 

 

У зв'язку з революційними подіями 1917 року, підприємство у Слов'янську було націоналізовано.

До 1925 року завод був законсервований. У 1926 році виробничі потужності в Слов'янську були запущені, а фабрика перейменована на Завод метлахських плиток імені Н.К. Крупської.

Продукція комбінату використовувалася при будівництві радянських індустріальних гігантів.

Пізніше він став носити назву Слов'янський керамічний комбінат і мав величезні виробничі потужності.

На початку 90-х завод зіткнувся з фінансовими труднощами, пов'язаними з інфляцією 1993 року.

Величезні енерговитрати виробництва продукції і недостатньо грамотна маркетингова політика не дозволили комбінату здолати складнощі.

У 2000 році комбінат зупинив виробництво і до цього дня знаходиться в стадії банкротства.

 

Завод «Дзевульський і Лянге» в Опочно був відновлений після руйнувань в 1923 році, але зіткнувся з проблемою відсутності якісної сировини, яка поставлялася із слов'янських родовищ.

Не дивлячись на безліч виробничих труднощів, фабриці вдалося протриматися «на плаву».

У 1950 році завод став називатися «Опочнське підприємство кам'яних плиток», і пройшов декілька етапів модернізації і розширення виробництва до 4, а пізніше, до 6 підприємств.

У 90х роках підприємства були повністю модернізовані, у тому числі і з урахуванням скорочення енергоспоживання виробництва.

 

На даний момент «Opoczno» є лідером виробництва керамічної плитки в Польщі і одним з найбільших виробників плитки у Європі.

У 2006 році компанія відкрила своє виробництво в Україні.

 

Будівля заводу «Дзевульський і Лянге» в Слов'янську зараз стоїть серед покинутих цехів Слов'янського керамічного комбінату.

Кераміки міста хотіли зробити з його музей розвитку галузі.

 

Проте історія розвитку кераміки у Слов'янську має своє щасливе «сьогодні».

Про це читайте в нашому матеріалі «Слов'янська кераміка – історія з продовженням».

 

РЕМОНТУЄМО КРАЇНУ РАЗОМ!